Реактивні дрони "Паляниця", ракети "Нептун", морські безпілотники та ударні системи з морських платформ спрацювали по цілях за понад 300 кілометрів від лінії фронту. Наслідок – щонайменше чотири пошкоджені військові кораблі, уражена ППО та портова інфраструктура. Але за фасадом гучної вивіски ховається незручна арифметика: Україна б'є вигадливо саме тому, що не має достатньо того, чого нам треба саме зараз – американських протиракет від російської балістики. Більше про це розповість Еспресо. Чому саме НоворосійськЩе навесні 2022-го Чорноморський флот РФ базувався у Севастополі – і саме звідти отримував найболючіші удари: "Нептун" по крейсеру "Москва", серії атак морськими дронами, які змусили росіян ховати кораблі по бухтах. Логіка була проста: поки флот стоїть у Криму, він у зоні досяжності. Тому впродовж 2023–2024 років Кремль поступово перетягнув основну частину бойових кораблів – фрегати, ракетні катери, десантні судна – подалі від Криму, у Новоросійськ на Кубані. На думку росіян, це мала стати тиха гавань: подалі від морських дронів, під прикриттям гір, за сотні кілометрів від лінії фронту…Саме тому Зеленський у своєму зверненні назвав Новоросійськ останнім основним форпостом російського флоту в Чорному морі. Це не просто риторична фігура. Після втрати можливості безпечно базуватися в окупованому Криму росіяни фактично звезли туди, що залишилось боєздатного: ворог перемістив сюди значну частину своїх кораблів після успішних спецоперацій Сил оборони, коли втратив можливість безпечно базуватися в тимчасово окупованому Криму. Але цей притулок виявився не таким уже й безпечним, адже Україна періодично б'є по одній з небагатьох речей, якими Кремль ще міг похвалитися на морі.Варто додати важливий контекст. На початку серпня Україна за посередництва США погодилася не завдавати ударів по неросійських танкерах та об'єктах Каспійського трубопровідного консорціуму поблизу Новоросійська – після серії атак на судна, які загрожували експорту казахстанської нафти. Тобто удар був хірургічно спрямований саме проти військових і портових об'єктів, а не проти всього, що рухається в акваторії.Що зробило операцію справді унікальноюфото: Володимир ЗеленськийГоловна відмінність цього удару від десятків попередніх – не в потужності окремо взятого засобу, а в масштабі синхронізації. Як повідомив Володимир Зеленський, для удару по Новоросійську Україна вперше одночасно застосувала 15 видів зброї – це рекордне число для однієї операції. "Уперше в одній операції злагоджено спрацювали "Паляниця", "Пекло", "Барс" і "Довгий Нептун", а також дрони MICH, Fire Point, "Рамзай", "Січень", "Траст", "Харьок", "Бобер", "Лютий", "Довбуш" та БЕК "Сарган" і "Мамай", - відзначив президент України. У ній, за офіційними повідомленнями, узгоджено діяли Служба безпеки України, Генеральний штаб, ГУР, Держприкордонслужба, Військово-морські сили, Сили спеціальних операцій та інші компоненти Сил оборони.Результат такої масштабної оркестровки – не одна пошкоджена ціль, а ціла картина ураження. Генштаб підтвердив пошкодження чотирьох кораблів різного ступеня важкості: ракетних фрегатів проєкту 11356Р "Адмірал Макаров" і "Адмірал Ессен", малого ракетного корабля "Буян-М" та сторовжового корабля "Василь Биков". СБУ додала дані про уражені позиції ППО – зокрема радіолокаційну станцію зенітно-ракетного комплексу С-300 – та інфраструктуру: причали, паливний термінал "Шесхаріс" і мобільну вогневу групу в порту. За супутниковими знімками, які проаналізував і оприлюднив аналітик Інституту вивчення війни (ISW) Джордж Баррос, видно пошкодження саме у верхній частині обох фрегатів – там, де розміщені пускові установки для "Калібрів" і зенітний комплекс "Штиль". Це не випадковість: "Адмірал Макаров" і "Адмірал Ессен" – це саме ті кораблі, з яких Росія регулярно запускала крилаті ракети по цивільній інфраструктурі України. Наприклад, "Адмірала Макарова", за даними СБУ, влітку 2025-го стріляли "Калібрами" по підприємству в Мукачеві.Defense Express звертає увагу на неприємну для Кремля дилему, яка постала після удару: спробувати відремонтувати обидва фрегати у Новоросійську, якщо це взагалі буде можливо без відповідного оснащення, або відправити їх у окупований Севастополь під ще ближчі удари України. Тобто навіть ця "безпечна гавань" більше не гарантує спокійного ремонту – вибір лишається між поганим і ще гіршим варіантом.Українська зброя, яка це зробилафото: Генеральний штаб ЗСУЗа офіційними даними, по цілях у Новоросійську відпрацювали українські безпілотники, реактивні дрони-ракети "Паляниця", "Пекло" і "Барс", крилаті ракети "Довгий Нептун", ударні дрони різних типів та безекіпажні катери. Кожен із цих компонентів варто розкласти окремо, бо йдеться не про постачання від партнерів, а про власну розробку."Нептун" / "Довгий Нептун" – крилата ракета українського виробництва (конструкторське бюро "Луч"). Базова протикорабельна версія Р-360 мала дальність близько 280–300 км і бойову частину близько150 кг. Модифікація "Довгий Нептун" (РК-360Л) збільшила дальність до 1000 км і вагу бойової частини до260 кг, зберігши можливість роботи як по морських, так і по наземних цілях. Саме "Нептун" у квітні 2022-го відправив на дно крейсер "Москва" і відтоді залишається символом української спроможності діставати ворога далеко за лінією фронту."Паляниця" – реактивний безпілотник (ракета-дрон). Поєднує відносну дешевизну та масовість дрона зі швидкістю й бойовою частиною, ближчою до ракети. Дальність – до 650 км, бойова частина – близько 100 кг, максимальна швидкість заявляється до 900 км/год. Назва не випадкова: "паляниця" стала своєрідним паролем, який росіяни фізично не можуть вимовити правильно, тож зброя з такою назвою – ще й культурний жест."Пекло" – наступна в лінійці реактивних дронів-ракет. Розроблена з нуля приблизно за рік, перші партії передані військам у грудні 2024-го. Дальність – до 700 км, швидкість – до 700 км/год. По суті, швидший і дещо більш "ракетний" варіант порівняно з "Паляницею"."Барс" – ще один реактивний дрон-ракета середньої дальності. Дальність оцінюється в 700–800 км (деякі модифікації заявляють до 1000 км), бойова частина – від десятків до понад 100 кг залежно від варіанту. Запускається з наземних установок за допомогою твердопаливного прискорювача. Головна перевага – можливість масового виробництва всередині України.Морські безекіпажні системи продовжують лінію, яку розпочали Magura та Sea Baby. У цій операції працювали БЕК "Сарган" і "Мамай". "Мамай" – швидкісний безекіпажний катер (розробка, пов’язана зі СБУ), відомий ще з 2023 року; здатен нести значну бойову частину і розвивати високу швидкість. "Сарган" – новіша платформа, яка вже застосовувалася в операціях і існує в кількох модифікаціях (ударна, з можливостями ППО тощо). Саме морські дрони свого часу змусили залишки Чорноморського флоту тікати з Криму – і тепер дістають їх у новій гавані.Окрему роль відіграли ударні дрони різних класів:MICH (зокрема MICH 2000) – далекобійний дрон-камікадзе (до 2000 км), який використовує Центр спеціальних операцій СБУ "Альфа"; за зовнішнім виглядом нагадує "Шахед", але є українською адаптацією/розробкою.Fire Point (FP-1 та інші) – одна з основних платформ глибоких ударів; дальність FP-1 сягає 1600+ км, бойова частина – 60–120 кг, відносно недорогий і масовий."Рамзай", "Січень", "Траст", "Харьок", "Довбуш" – різні типи далекобійних ударних дронів українського виробництва (частина з них – середньої та великої дальності, частина – спеціалізовані)."Бобер" (UJ-26) – один із перших масових далекобійних дронів ГУР, з’явився ще 2023 року."Лютий" (Ан-196) – один із основних "робочих коней" глибоких ударів; дальність офіційно до 1000–1200 км (у бою фіксували й далі), бойова частина 50–75 кг.Сукупно це вже не поодинокі експериментальні зразки, а усталена, серійна лінійка озброєнь власного виробництва. Те, що саме вони (а не імпортна зброя) стали основою для найбільш "упорядкованого" і масштабного комбінованого удару війни – промовиста ілюстрація того, наскільки виросла українська оборонна промисловість за майже п’ять років повномасштабної війни.Зворотний бік медалі: чому Україна змушена бити точковоCистема ППО Patriot, фото: GettyImagesТут варто проаналізувати один момент. Настільки складна, ретельно скоординована операція – це не лише демонстрація сили. Це також компенсація браку західної протиповітряної оборони винахідливістю ударів углиб території ворога, як задля зменшення можливостей противника, так і інформаційної картини. Ситуація з ППО дійсно критична. У першому півріччі 2026 року обсяги постачання ракет для ППО скоротилися втричі порівняно з аналогічним періодом торік – і Росія цим відверто користується, нарощуючи саме балістичні удари (особливо по Києву та Київщині), проти яких у України найменше засобів перехоплення. Аналітики прямо кажуть, що Росія активізувала удари балістичними ракетами, користуючись нестачею в України протиракет-перехоплювачів, і Путін прагне максимально посилити тиск напередодні зими. Генерал Ігор Романенко в коментарі ТСН описує це через таку показову деталь: він нещодавно зустрічався з представниками Київської зенітної бригади, які змушені бити однією ракетою по кожній балістичній цілі – тобто буквально "один постріл – одна ціль", без запасу, хоча в теорії треба як мінімум 3-4. Але в цьому дефіциті є й дзеркальна сторона. Той-таки американський аналітик Роб Лі з Інституту досліджень зовнішньої політики звертає увагу, що дефіцит працює в обидва боки: Україна може виробляти більше безпілотників для нанесення ударів углиб, ніж Росія, у деяких випадках, може виробляти ракет ППО. Тобто поки українська ППО голодує через залежність від західних поставок, українська наступальна зброя – "Нептуни", "Паляниці", морські дрони і так далі – це власне виробництво, яке не залежить від чужого політичного рішення про чергову партію ракет. Військовий експерт Дмитро Снєгирьов формулює цю логіку прямо: на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів Україні варто зміщувати акцент – не тільки просити партнерів про постачання, а системно бити по підприємствах російського оборонно-промислового комплексу, які виробляють ракети та безпілотники.Саме тут і народжується поняття асиметричної відповіді. Це не про те, щоб зрівнятися з Росією у прямому воєнному потенціалі – ресурсів на це просто немає. Це про те, щоб знаходити точки, де відносно недорога, повністю своя зброя завдає шкоди, непропорційної своїй вартості: топить чи калічить фрегат вартістю в сотні мільйонів доларів, паралізує роботу нафтового терміналу, змушує ворога забирати кораблі подалі навіть від, здавалося б, тилової бази. І в цьому є друга, не менш важлива функція таких ударів – не суто військова. Коли ППО не встигає за балістикою, а черги по ракетах-перехоплювачах розписані на місяці вперед, суспільству – і всередині країни, і за кордоном – потрібно бачити не лише оборону, а й відповідь. Новоросійськ у вогні – це наочний доказ того, що Україна не просто відбивається тим, чим може, а й боляче кусає у відповідь своїми домашніми заготівками. Читайте також: Резиденції-фортеці Путіна: де диктатор ховається від дронів і власного оточення